Якось так –
Життя дзвоном віддзвонює,
Дні несе річка карпатська в потік,
Не встигаєш сказати «І вас з новим роком»,
А ти уже сивочолий дід.
Якось так –
Ходить людина горбами й долинами
В пошуках істини і себе,
Спотикається, падає, підноситься,
Ловить прояви святості, що вознесе.
Якось так –
Все проходить і плавиться,
Мерехтять люди зорями в небессі,
Хтось не випутується з першої впадини,
А хтось досягає духу розвитку висоти.
...якось так... "Хтось не випутується з першої впадини... хтось ...Ловить прояви святості ... підноситься..." - і все то суєта суєт (згадалися слова Соломона) - а коли живемо, думаємо - крила необхідні...
Наснаги і удачі
Yana Тymur відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, суєта... Дуже Вам дякую за увагу і хороші слова!
Велике спасибі! 
чудова образність. Підкормила мене )) 
