Дощ без ліку днів тужливих.
Мілійонів крапель шум.
Шепіт слів тих боязливих,
Що вражають наче струм.
Дивно та нерівно б’ється
Серце у кутку грудей.
Ще лиш мить і захлинеться
Підсвідомість від ідей...
Дощ без ліку днів тужливих,
Кожна крапля – мов етюд,
Віддзеркалення брехливих
Світобачень і облуд.
Десь в середині ворушить
Щось незвідане, німе...
Поцілунком в шию душить.
Душу стисне, обійме...
Дивно, загадково б’ється
Дзеркало моїх очей.
Я не бачу, хтось сміється
Десь зі споду цих ночей...
Шепіт слів тих боязливих...
Луна сміху, наче грім,
Наповняє груди... злива...
Серце топиться у нім...
