Топтали, палили, сміттям обкидали,
Плювали, ділили, без жалю вандали.
Предметом наживи віками робили,
Але шанувати землю не вміли.
Лиш символ достатку, багатства емблема,
Кусок території - вічна проблема.
Створив її Бог, а вони все змінили,
Але шанувати землю не вміли.
Минали роки, мінялися люди,
Та наша земля мінятись не буде.
І більше насилля вона не терпіла,
Пробита душа, понищене тіло.
Збудились вулкани - піднялися хвилі,
А з неба пустились небеснії стріли.
Землею трусило немов в лихоманці,
"Невже я терпітиму вічно повстанців?"
Зсувались грунти, гинули люди,
Горіли ліси, ішли у нікуди.
І води виходили із берегів,
Усі відчували на собі той гнів...
