Коли тобі важко стане
І впаде на серце туга,
Коли біда нагряне,
А поряд не буде друга…
Ти полетиш над морем,
Розправивши свої крила.
Втопиш там своє горе,
Його поглинуть хвилі.
Сховаєш на дні самому,
У тихих морських глибинах
Свою нестерпну втому,
Образи своєї краплини.
Розчиниш морською водою
Сльози – гарячі, нестримні.
Згадає лиш шепіт прибою
Про тугу твою осінню.
Довірся! Довірся морю!
Дарма, що воно неспокійне.
Воно – це оселя волі,
Скарбниця секретів надійна.