́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́Я́ буду шукати тебе в тиші,
У буянні лісових смарагдів,
В травах, які вітерець колише,
Серед зір, яких на небесах мільярди.
Я́ буду шукати тебе в снах,
Серед не відкритих ще планет.
Я шукатиму тебе на небесах,
У яскравому хвості нічних комет.
Я шукатиму тебе у грозах,
У холодних струменях дощів.
Я буду шукати тебе в прозі
І у списаних рядках віршів.
Я шукатиму тебе в парфумах квітів
У садах, заквітчаних весною.
Я буду шукати тебе літом
І холодною, морозною зимою.
Я шукатиму тебе в глибинах моря,
У мелодії зі срібним переливом
І у знаках, посланих від долі,
Я шукатиму тебе у диві.
Я шукатиму тебе обов’язково,
Я шукатиму тебе в безодні.
Я, можливо, не знайду тебе ніколи,
Хоча, може, зна́йду вже сьогодні.
Такому "геологізму" радіти треба і вже "сьогодні" 
