Приходь до мене снами в гості,
якщо я спомином явлюсь,
тебе зустріну на помості
душі моєї: посміхнусь
і як колись погляну в очі -
до глибини я їх сягну,
згадаю як колись пророчив
на двох одну гірку біду.
Пробач, що я сумне згадала,
що знову сльози на щоці.
Скажи, ти знав, що я кохала
мабуть що вперше у житті?
Пробач, здається, захмеліла -
твоя присутність як вино -
Я тілом, ніби, оніміла
і відчуваю серця дно.
Ти близько так... тебе вдихаю,
ти мій сьогодні. Я - лечу!
А, може, хочеш заспіваю
я те, про що давно мовчу?
Чи, ні... не буду. Скоро ранок.
Іди! Та прошу, не барись.
Зігрій цілунком наостанок
і, знову снами повернись.