Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: Я, МАБУТЬ, ЗАБЛУКАЛА У ЦІМ СВІТІ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 04.06.2015 - 22:44
а мені думається, що і пам\ять тих, вже був до нас із роду нашого теж промовляє і спогадом, якого у нас не було, і тяжінняс до часів минулих, яких очі нвшц не бачили.а так увірувати і мені хотілося б. та і хто б перечив у можливість справді небесного дарунку: ще і ще раз відродитися, постати і знати це, відчувати! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І при цьому – пам'ятати найкраще. Хочеться вірити в цю нереальність. Касьян Благоєв, 04.06.2015 - 21:46
ой, мені так думається, що всім нам хочеться таких висновків із нашого життя і того, що у ньому спостерігаємо. але дай нам змогу в ті часи ввійти і того життя скуштувати - і ми заспіваємо знву: ні, то не про ці часи була мова, нам би ще на декілька століть, а то і в іеше тисячліття... так душа шукає свого, а в ній підсвідомо живе пам/ять поколінь, і вона відголосм у нас і нашому сприйнятті реалій, які далеко не завжди і комфорні тій душі, і приємні, і прийнятні. просто душа - вона хоче добра, спокою та радості. а хто скаже, коли такі часи були на землі з тих пір, як пішла людина за братом своїм і відібрала в неї і шмат їжі, і життя. і так до цих пір, до нині: одна шукає жертву, інша шукає прихистку. на журтву є завжди, а ось прихисток знайти - не всім щастить і не скрізь Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Підсвідомо вірю в реінкарнацію, то ж можу допустити, що я жила в той час. Можливо тому він мені такий близький і зрозумілий.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Если верить в реинкарнацию, то может и да.
НАУМ, 24.05.2014 - 10:43
Дарма жаліти, світ давно без тями.Хіба замало воєн і жахів? Ми мріємо про світ, де сонце не заходить, Та він попереду, ми можем бути в нім! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за експромт! Проте, я не мрію про світ, де сонце не заходить, бо при моєму працелюбстві довго не протягла б. І втратили б таку казку, як зоряна ніч Жартую, звичайно, я розумію, що Ви хотіли сказати. Натаsha, 10.05.2014 - 20:30
Такий чудовий вірш, колись я теж відчувала себе заблукавшою не в те сторіччя, потім звикла до реалій сьогодення
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все життя пробую звикнути... Не завжди виходить.Дякую Вам за добрі слова Любов Вишневецька, 10.05.2014 - 02:34
Цікаво....... Як воно тоді все було????Аби ж не воювали....... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Там було більше честі, гідності і поваги, спокою, простору і чистоти, а за брехню бились на дуелі. Там поклонялись жінці, а не ховались за нею з автоматом. Там... Любочко, там не було танків і бомб. Щиро рада Вашому візиту. Миру і любові Вам! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так живемо ж, хоч дійсність душу й розум вивертає...Дякую за візит @NN@, 05.05.2014 - 22:44
Світуню, ти ТАМ не мерзнеш? О.Юрій передавав привіт. Вірш Що скажеш про мій http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459950 Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Сонечко, я вже відповідала на цей коментар, не знаю, як трапилось, що не відправила. НІБИ УВАЖНО СТЕЖУ ЗА ЦИМ. Пробач.І на вірш коментар відправила Вітання всім Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий вишуканий коментарій Заходьте
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Сонечко! І я Вас
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно! Ще одна душа мене розуміє, приємно
Відочка Вансель, 04.05.2014 - 14:10
Я заблукала.Килимок із квітівМені залишив згадкою часи, Коли сто літ назад жила у світі. Коли були інакшими світи... Коли так цінувались честь і гідність, Коли читали кожен день книжки. Коли коханим зберігали вірність, Коли були світлішими думки... Коли мені подарували квіти, А це комусь за честь тільки було. Я знаю,що я родом була звідси... Коли...Лиш пару тисяч літ пройшло... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відочко, пречудово! Яж казала, що немало нас "невчасних". тут блукає.Ось і ще одна близька душа є. дякую за такий чудовий вірш І ще дякую за присвяту Олекса Удайко, 03.05.2014 - 23:00
Порад повернутись в сучасність не даю, Світлано! Залишайтесь рідкісною могіканкою! Вірш хвилюючий, трепений, сповідь жінки, що лиш вступає в сучасне пражне...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що читаєте Ой, хочу хвастанутись! Але не буду... Передумала
|
|
|