Я крокую уранішнім містом,
Передуми збираючи в грона.
Із достиглим і зваженим змістом:
Я ніколи не був комуністом,
Я ніколи не був в “регіонах”.
Над народом своїм не ставав я.
Потрапляв я під прес кадебістів.
Мовлю в миті фанфар чи безслав’я
Тихих впевнених слів благовістом:
Я б ніколи не був комуністом.
Ось весні посміхнуся наразі,
Передуми збираючи в грона:
Не придбав золоті унітази,
Щоб на них возсідать як на троні.
Я ніколи не був в”регіонах”.
Ожива розмайданене місто
І приносить думки в нагороду:
…Я ніколи не був комуністом.
Не знущавсь над бездольним народом
З проімперським звірячим цинізмом.
Розженім заперунені хмари,
Щоб нам небо ясніло бездонне!
Хай останні впадуть яничари,
Хай імперські впадуть “регіони”!
…Україно,
вертаймось додому!
