Чи зубожіле серце схоже, на стару хатину?
Таке ж німе та давній запах пустоти
І навкруги протоптану, криву стежину,
В заручниках тримають мури - бур*яни.
У зубожілім серці, вже не стане місця,
На почуття і на стрімкий політ,
У небеса, де ангел обвінчає
Й накаже довго разом в світі жить.
У зубожілім серці щастя відродиться?
Таке ж просте, мов подих навесні,
Коли весь світ яскраво забуяє,
Чи в серці тім пройдуть такі ж рясні дощі?
Чи пройдуть? Очищаючи печалі.
Породять новий подих і життя
І зубожіле серце, світом поблукає,
Шукаючи своє новонароджене і*мя.
