Буває найкраще змовчати,
а деколи ліпше відмовитись,
а інколи сонце поночі,
подекуди вітер колихом.
Літають слова - хмарою...
Розсиплеться день - росами..
Любов - то не тільки марево,
а ще й золоте колосся.
І Ти чабрецем-м'ятою,
хлібиною свіжою з печі,
(ще,мабуть,буваєш грозами,
але то недовго, до речі).
Розсиплється візерунками
життя твоє вишиванкове,
увічниться все веселкою,
(отою,що за фіранками).
Проходить життя поночі,
та руки твої спрацьовані
ще пестять мою голову
і вірять у все святе.
