Почуй мене...
Крізь час і відстань голос,
шепоче хрипло головні слова,
а серед літа - знову спіє колос,
та нам не бачити вже ці жнива.
Не нам збирати урожай любові,
не нам в`язати радість у снопи,
не споглядати барви світанкові.
Щасливі разом - це уже не ми.
Відчуй мене...
Вмивають сльози-роси
очей, потомлених, ясну блакить,
а вітер мовчки розплітає коси
(він добре знає, як душа болить).
... В моїх руках букет вогняний -маки,
їх ніжно-кволі серця пелюстки,
як вічний спомин і життя ознаки,
злітають тихо й кануть крізь роки.
Почуй мене...
Крізь час і відстань знову,
лечу думками в перекір світам,
хоч доля стелить стежку полинову,
лечу до тебе, як у світлий храм...
Почуй М И Н Е... Віршик безперечно дуже гарний...Але---ПОЧУЙ МЕНЕ--- намалюй в своїй голові кращий світ і будуй його.... Почує прийде і поговорите по душам...
Хороший вірш. Досить точні рими (ну, можливо, крім "снопи - ми" і ритм непоганий). Це щодо техніки. А щодо передачі настрою і почуттів - чудово! Творчих здобутків.
Творчих здобутків.
