Травень був насичено – відвертим,
Перса ніжні оточили сум,
Незбагнена близькості відвертість
І тремтливих розставань тріумф.
Кожен зміг отримать, що так прагнув,
Лоно спрагле вірило в любов -
Та цинізм й лиха й відвертість…
На пероні вже нема тортур.
Ковель – Київ, то маршрут відомий,
Пошук губ губами моветон,
Ти прости, що змусив вірить,
Що знайшла нарешті ти любов.
І в кінець, останнє закликання,
До вагону ти приречено ввійшла.
Ох ці люті, прикрі розставання!
Жаль, що не зронилася сльоза…
Кроком вільним, до нового краю,
До здоланих меж, що без кінця,
Твій сюжет і зболеність ридає,
Ти сумна й історія твоя сумна.
Може вірним бути, то є вірно -
Мати все в одній душі.
Та чи винен я, що надто сумно,
Бачить дні в прозорому вікні.
