Досконалий «ляп».
В голову вдарили зірки,
Яким там місця бути неможливо.
А ти все втілюєш запарені крапки,
І все тамуєш подих…
Як це – не важливо?!
Та ти ж не маєш
Залишати на листах
Логічні плями світлого снобізму!
А як же войовничий страх?
Не зводь момент в утопіях ліризму…
Бо не зведеш до купи власний світ…
Хіба що, зводити в нудних печалях,
Які, до-речі, обіцянок зберегли.
А так…
Все марно, марно, марно
В моментах високосного кришталю.
Хоча колись і в сірості могли.
Не перебільшуй
Та не гнівай марно.
Бо Там ніхто
Тебе
Чекати
Вже
Не буде…
