Я хочу знов в міцні твої обійми
І пам’ятаю кожен дотик рук.
Я розуміла, що мій вибір був невірний,
Але у серці не вщухає стук.
Я пам’ятаю поцілунки ті у скроні
І погляд в очі, ніби в душу ліз.
Без своїх рук залишив ти мої долоні,
А губи здарував потокам сліз.
Я не забуду голос твій… Не в силах…
Тоді спокійна і щаслива я була.
З цим болем мені поратись судилось,
Мабуть не рік, не два, а все життя.
Ти чуєш, вчора плакала я знову.
Чому? Не відповім собі сама.
Мабуть хтось готував шалену змову,
Щоб я тебе забути не змогла.
Ми знаєм, що не було то коханням,
Нам просто було добре, легко вдвох.
Ти піклувався, ну а я тебе чекала.
Ти не забув, а я тебе забуду знов.
Дуже гарно і ніжно... 
