Як час назад, ані хвилини б
Не сумнівався – буде знов:
Прийде Кий, Щек, Хорив і Либідь,
Постане Київ, а Дніпро
Наповнить людом кожен берег,
Зіллються в одне їх гомони,
Луною підуть крізь час і трепіт
Вселятимуть вони в віки!
Аттілу – гуна з мечем бога війни,
Кіммерію та Скіфію поглине вир.
Антів союзу нема та разом береги
Куявії не втримають князі Аскольд і Дір.
Звоюють нові князі, що з вікінгів
Підступних і міцних, та на важких човнах,
Із веслами, але безстрашніших гребців
В полон візьме ріка, їм подарує – страх!..
Її пороги непокірні, сіють смерть,
Її шокуюче ревіння зводить розум,
І лиш героїв не поглине коловерть,
Які її здолають – це, повір, не просто.
І забудуть шукати для битв нові орди,
Коли за морем зустріне Міклагард –
Золочені будівлі заввишки з фіорди,
Шлях до перехрестя див їм дарує ріка!
Вони з нею щиро зіллються й у її руці
Зі всіма її дітьми обміняються іменами,
Вони тепер русь – як в них кажуть, гребці,
І розділять любов до ріки з племенами.
Та стане знов простолюдинки син
Князем, що ніби із мечем Аттіли:
Святославу півсвіту взяти б стало сил!
Та ж за порогом меч його покриють хвилі...
Хай буде знову Володимир –
П`яниця, вбивця, лиходій,
Та хрестить Русь і хай Великим
Назвуть за Руссю і в самій.
Прийде кривий – прокляттям згубним
Паде на світ, та прийде час
І Ярослав той стане Мудрим,
Повчанням Правду вселить в нас.
Хай час пройде і хай Данило
Князівство Галицьке в усій красі
Введе у час новий і хай спочине
Останнім королем Русі.
Як не хотілось би, а з місця
Рушають гори й уві сні
Лиш буде воля – трісне криця,
Прийдуть господарі нові.
Та за порогом Вишневецький
Закладе Січ – зо всіх сторін
Напливе гомін молодецький
І запорізький гряне грім.
Поважати знов змусить Сагайдачний,
Постане в Дикім полі сила козаків,
Та зверхній суд, сліпий, невчасний,
Обурить Хмеля – перейде в народний гнів!..
12 липня 2014 р.
