На кривавому сінокосі
Останньої війни
Смерті серп
Сік,
різав,
рубав
Зі спини.
Снопи
Двоногих паростків,
Юних,
Колись зелених,
Сонцем обвуглених,
Падали
Без рук,
без ніг,
без голів,
Стелились
Червоним лугом.
За плугом —
Чорні птиці
На сторожі
Кривавих покосів,
І ті принишкли,
Схилили ниць
Голови
Понад
Червоним колоссям.
Босий
Вечір ішов,
Тихо мовлячи
Заплакані молитви,
На своїх плечах несучи
Всіх,
Хто поліг
Під серпом
Останньої битви.
