Де ти Кобзаре, нашого віку?
Заспівай нам пісню просту,
Заспівай нам на радість і втіху,
Ту пісню про Волю Святу.
Де ти Поете? втомився, присів?
Приліг серед степу в пшениці?
Ти вільним народ свій бачить хотів,
Вільно літаючим в небі, як птиці.
Де ти Поете? Вставай, говори!
Народ твій незрячий втомився,
Ти йди серед люду співай і твори
Бо світ наш брехнею покрився.
Де ти Кобзаре, наш де?
Де ходиш босИми ногами?
Коли твоя пісня прийде?
Щоб стрілися ми з ворогами.
