передчуття великої води..
вона затопить ліфти та льоди,
будинки, хмарочоси та узгір’я,
сухі стежки омиє та чужі подвір’я.
впаде на море хвилями зневаги,
візьме перерву..та змете архіпелаги.
і ляже голічерева в долині.
стікатимуть на скроні по краплині
надривні крики та відвертий шепіт,
тривога перетвориться у трепет,
в пустелі дикій проростуть каштани,
з очей планети битимуть фонтани
води, що стане покривом Землі, -
зірки сіятимуть, неначе ліхтарі,
сміятимуться, дивлячись униз, -
вода їх не зачепить, лиш поблиз
майне та скотиться назад.
тоді на землю хлине зорепад.
зірки купатимуться в мутних водах,
ходитимуть, не відаючи броду,
по теплих та замулених стежках.
про це напишуть потім у книжках,
і, з недовірою гортаючи сторінки,
дасиш подіям ти свою оцінку:
- «напевно, казка це, - напишеш при нагоді, -
і не трапляється подібне у природі».
