Давно, давно ми були молодими.
І зорі мерехтіли нам завзято.
По Життя скелі сходи ми добили -
Пануючу висоту нами взято!
Багато загинуло в цій атаці.
Хтось навіть не зміг естафетнуть дітям.
Хтось немов чорнило на промокашці,
А хтось взяв присвяту служити миті.
Нас на вершині мало - одиниці.
Кожний отримав перемогу Пиру.
Бо мало було розуму і міці,
А часто-густо хисту і клавіру.
Ми дивимося зверху у минуле,
Ми бачимо помилки і поразки,
І знаємо: бажання не поснуло
Давати молоді в житті підказки.
Не слухають поради наші діти,
Хоча, як ми колись, і безоглядні,
На них чекають свої шипи/квіти,
І тільки перші кроки безпорадні.
Ми молоді були. І от - вершина
Чекає переможців: місця вдосталь...
Кожний самотужки в далі полине...
Життя кінчається... Все дуже просто...
К.
06.08.2014
Добре, давайте розберемо слово старість. Якщо поділимо його навпіл, отримаємо дві складові: СТАР та ІСТЬ. На що вони схожі? От перше, мабуть, на англійське стар - зірка, що ж - непогано, а якщо мова про старт? Ну а ість - є, єсть. Підводимо підсумок - "старість" - стаєш зіркою, або збираєшся стартувати. Ідея з зіркою яскрава та краще стартувати, а от тут треба мати знання, куди стартувати... Чого б то життя мало кінчатися? Ну ви геть як матеріаліст тут.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я і є езотеричний матеріаліст. Ця тема є звичною для кожної людини. Після інфаркту у мене пішли в рознос печінка, лівер... А тут ще і болі в грудях. Враховуючи, що мені колись робили операцію базиліоми (це безметастазний рак шкіри), то я стою в онколога на обліку. Пішов до чарівної лікарки. Мамографія. Нічого страшного - просто навала широкомасштабна ліпом. Як сказав мені колись хірург, подивившись на мене,: "Свежевати не будемо!" Що ж, це плата за те, що колись був спортсменом і за те, що виринув із інфаркту. А вірш з'явився як реакція на ці останні події. В ньому багато схованого змісту, до речі. Це я на Ваші пространі слова аверди своїми пространими.
Життя кінчається. Це лякає, мабуть, кожного. Але ніхто не може оминути цього. І у кожного свій час.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я спокійно відношусь до цього. Цікаво інше: коли дійсно був на грані, то усвідомлював це потім і навіть мав мандраж, а коли думав, що оця ситуація є край. то все проскакувало банально....
Добре, давайте розберемо слово старість. Якщо поділимо його навпіл, отримаємо дві складові: СТАР та ІСТЬ. На що вони схожі? От перше, мабуть, на англійське стар - зірка, що ж - непогано, а якщо мова про старт? Ну а ість - є, єсть. Підводимо підсумок - "старість" - стаєш зіркою, або збираєшся стартувати. Ідея з зіркою яскрава та краще стартувати, а от тут треба мати знання, куди стартувати... Чого б то життя мало кінчатися? Ну ви геть як матеріаліст тут.
Ця тема є звичною для кожної людини. Після інфаркту у мене пішли в рознос печінка, лівер... А тут ще і болі в грудях. Враховуючи, що мені колись робили операцію базиліоми (це безметастазний рак шкіри), то я стою в онколога на обліку. Пішов до чарівної лікарки. Мамографія. Нічого страшного - просто навала широкомасштабна ліпом. Як сказав мені колись хірург, подивившись на мене,: "Свежевати не будемо!" Що ж, це плата за те, що колись був спортсменом і за те, що виринув із інфаркту. А вірш з'явився як реакція на ці останні події. В ньому багато схованого змісту, до речі. Це я на Ваші пространі слова аверди своїми пространими.
