Мій друже мовчазний, чи то є жарт,
Що ти себе приречив на мовчання?
Невже країна схожа на вівчарню,
Де кожний другий, вибачте, бастард?
Груздева(Кузнецова) Ирина, 22.05.2014 - 14:40
............................................................................
Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —
І царята і старчата —
Адамові діти.
Т. Г. Шевченко, «Сон (У всякого своя доля…)»
...хто син повії, хто дочка корони —
різниці мало: всі — кохані діти...
Чи рвеш підметки, чи чужі погони, —
та, бач, усім — пора дітей глядіти!
Пора, бо діти виростуть і знову
підуть, як ми, боротись та скидати...
І знову десь комусь заціпить мову,
і хтось на Сотню Бога спише втрати...
Хвала героям? Так, героям — слава...
Але — нащо покійники-герої?
А втретє — як піде на лаву лава,
то скільки не повернеться зі строю?
Здобудемо... візьмемо... переможем...
а вкотре? Розкажи своїй дитині,
що вічний бій — дурниця!.. Милий Боже,
нащо кривава слава — Україні?
Нащо боротись, кликати до бою,
коли опісля — будем обирати
той самий сон, що вчора був ганьбою?
Ганьби та крові — чи не забагато?
На що країна схожа, — я не знаю.
Сьогодні — ріки крові, море крику...
А що, назавтра — знову в ріднім краї:
хатам — гіпноз, палацам — гоп зі смиком?
Поглянь, почуй: кричать "Ганьба!" та "Слава!" -
хто голосніще крикне... Чисто хворі...
Хіба із крику буде добра справа?
Чи Бог — кричить? А сонечко? А зорі?
Не чую їх... Але земля — зігріта,
піднявся колос — вгору, в небо синє,
і все — мовчить: Господь, поля і жито —
бо порають життя чиїйсь дитині.
Яка країна? — Гей, сьогодні — дика:
шумить, вирує, піниться, палає...
А я — що я? Як я — не той музика,
хто під вогонь на скрипку виграває...
22.05.2014 - 21:19
Олександр Пахнющий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, за гаем, гаем, Гаем зелененьким,
Там орала дівчинонька Воликом чорненьким.
Орала, орала, Не вміла гукати,
Та й найняла козаченька На скрипочку грати.
Олександр Пахнющий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
аааа... вспомни Бродского? неужели он не говорил о длинном синтаксисе в русской поэзии? так у Шевченка ещё - это уже было! Я только маленько... попользовался формой и техникой
Я вже давно не обираю те, що читаю, а часто зовсім не сприймаю...
Але сьогодні, читаючи цей вірш, я солідарна не тільки з кожним вашим словом і кожним реченням, а навіть з кожною буквою у слові... Стільки мудрості я побачила і стільки відчула болю...
Олександр Пахнющий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що маю сказати?
Будемо чекати на краще.
Дякую за читання.
"на скрипці" 
