Вже осiнь сiє позолоту,
на спад останнi йдуть жнива,
а я i досi не сказав ще
тобi найкращiї слова.
А я i досi марю снами
про пишнi зорянi краї,
де все багатство i все щастя –
це очi та вуста твої.
Вже осiнь сiє позолоту,
як мить одна блакитний день,
а я i досi не створив ще
найкращу пiсню iз пiсень.
А я i досi ще хвилююсь,
коли почую голос твiй,
коли приходиш ти до мене
весною квiтнучих надiй.
Вже осінь сіє позолоту,
рум’янить сизу далину,
а я ще й досі зустрічаю
тебе, як білий птах, весну
А я i досi не нагледівсь
у твої очi голубi.
А я i досi не пiзнав ще
усiх таїн, що є в тобi.
Створено весна 1986 року, м. Львів, січень 1987 року, смт. Брошнів(Івано-Франківщина)
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. - 96 с. - С. 60;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 430.
Музика Тетяни Кисленко
Може не доречно відповідати після такого тривалого періоду! Вибачте!!! Дякую за коментар. Христос Народився! Славімо Його!!!
сподобався!
', '');void(0);
