Вся кухня витала у запаху кави,
І марила дівка на кухні про щось,
Співали із нею стільці ті лукаві,
Сонця відбиток у них знайшовсь.
І світло, що йшло від їх помаранчу,
П"янило Джульєту малу.
Вона говорила із ними про танці
Й кричала щодуху: "Палю!"
Вони танцювали навколо кругами,
Її огортали своїм вогнем.
Вона говорила як із гробами,
Забувши про плинність проблем.