мав би вже потяг рушити, але не рушає.
мало б вже місто зникнути, але дощ ллє.
могло б вже літо настати, але минуло.
чи не знати що далі, якби не минуле.
міг би вже хтось померти, але зранку
прокинувся, заварив чай, протер сон,
повернувся в спальню, витяв циганку,
спустив на плакат із софі марсо
могло б вже все обірватись, але висить
міг би вже кимось стати, а не ніким
можна було б заснути, але не спить
або лишитись без однієї руки
міг би хтось далі жити, тепер в труні,
скільки було жалю, скільки квітів несли,
батько тихо читав молитву на стороні,
пісню співали, слова і обличчя пливли
мало б життя зупинитись, але не так
кожен з живих отримає кілька відзнак
мертвим дадуть постіль та чорний чай
лист мій ще довго йтиме, тому
«прощавай»
