Дія третя
Велика світлиця у теремі княгині Ольги. За столом серед воєвод сидять Свинельд та вчитель Асмуд. Усі в очікуванні трапези. На стіл замість хліба княгиня кладе великий камінь.
Ольга
Воєводи, ось вам камінь. Вгощайся, Асмуде.
І ти, Свинельде, їж. Цей камінь, то є ваша страва.
Не варті хліба вже за те, що ви за князя не мстите.
Для мене ж лучче смерть, аніж неслава.
(Воєводи опустили очі)
Ольга
Скажіть, як далі маєм жити,
В отій для Києва ганьбі?
(Свинельд піднімає очі. )
Свинельд
Усіх древлян треба убити!
На вірність поклянемсь Тобі.
(Княгиня задоволено всміхнулася)
Ольга
Копайте яму. Величезну яму. І всіх - туди
Нехай веселої співають моєго Ігоря кати.
А потім трамбуйте, трамбуйте цю тать.
Щоб знали на Київ, як руку здіймать...
(Воєводи поклонилися і вийшли. Княгиня до ранку стояла у вікні. Вдивлялася у ніч. Нічого не було видно. Та Ольга знала, що Свинельд припильнує, аби глибоченну яму приготували до сходу сонця. А вже зранку у світлицю зайшов Свинельд)
Свинельд
Усе скінчилося, княгине. Вони в могилі.
Забагли землі київської, то й мають.
Ольга
Слова твої, Свинельде , милі.
Древляни всі тепер сконають.
(Княгиня задумалася )
Пошли гінця у їх двори. Хай скаже : Ольга жде у гості,
Багаті хай несуть дари. Ми ж тут попаримо їм кості ...
(Добрине! Княгиня кликнула служника)
Щоб завтра з бані йшли дими, аби не було в древлян злості.
Ти дубом баньку накали. Бо то ж поважні будуть гості...
Далі буде
Оксана Максимшин-Корабель
6 жовтня 2014 р
Португалія
