Летить униз сталевий птах,
Як мовчазний прокльон.
Втирає піну на вустах
Сторотий Вавилон,
І вибухи гримлять в його очах.
Ведуть голчасті манівці
На той поріг,
Де, горе зціпивши в руці,
На землю ліг
І пив освячений металом сік.
То дні найпершої війни.
Крізь лють і ляк
Завмреш, спіймавши у півсні
Той самий смак,
Яким ти захлинавсь і скаженів.
Світа.
Сердець благальний перестук:
Лишись в мені!
Я виношу тебе у сховку рук
Назло війні...
