...День від`їзду-найтяжчий день.Чому так завжди?!Чому не вчипитись і не сказати:\"Не їдь,лишись або я з тобою...\"
Завжди обираю не ту...
Дядько,близько якого ми куштували хот-догами був напідпитку,та все ж головне питання я встиг йому поставити:\"Що найважче в житті?-Утримати біля себе жінку\".
Ти сказала,що ти і так поряд.Я просив почекати місяць,а потім переїду до тебе.
Якось це спонтанно.
\"Я довіряю тобі\"
\"Я тобі\"
Це були наші останні слова сказані один одному при світлі сонця.
Я гадав,що буде важко.
Що хтось зірветься.Але я й гадки не мав,що так швидко...Це була ти...
Для тебе це була пригода.Для мене вже котра за рахунком ілюзія...
...Стоючи на краю і дивлячись вниз все здається дуже малим,приплюснутим,дрібним...Вітер їбашить в лице розносячи шматки паперу по світу і на саме дно.І чомусь здається,що я там опинюсь раніше ніж будь-який папір,що згодом накриє мене..
P.S.2011 рік,десь в сторону Львова(ну,як завжди)...
