Подаруй мені свої сльози,
і я плакатиму ними із свОїх очей,
не спАтиму ними із сотню ночей,
які ТИ недоспав...
Подаруй мені свою біль,
і я знесу у собі звідусіль
усе те, що не в силу тобі
булО знести...
Подаруй мені весь свій страх,
і я його в небеса відпущу
наче рік вже не бУло дощу,
я покличу бездомних птахів,
яких ти не знаєш...
Подаруй мені свою слабкість,
перетвОрю її на стару вишню,
яка зсОхне і згризуть її миші...
Я спалЮ її потім на річці,
яку ти переплив...
Я віддам тобі свОго кохання.
ТИ не бійся! Топись аж до рАння,
А із першим ранковим світанням,
ТИ винИрюй у свОї гріхи...
- " Це ТИ?" ...
