Йому було всього лиш двадцять літ...
Такий ще юний, зовсім ще дитина...
Як ворог лютий тупотом чобіт
Приніс біду і сльози в Україну.
І він пішов... "Бо хто ж, якщо не я?" -
Сказав сльозами змученій матусі.
Такий дорослий... Міцно обійняв...
"Молись, чекай мене - я повернусь".
А там війна, там пекло на яву,
Там день і ніч злились в свинцеву зливу.
Там люди падають, як скошені в траву -
Кривавий урожай в рядах сміливих.
Забувши страх, ішов він до кінця
За рідний дім, за матір, за країну.
Ще не кохав, не був біля вінця,
Ще тільки в мріях у майбутнє линув.
Та чи цікаво ворогові те?
Хіба обходить доля безневинних?
Та правда із малого проросте,
Бо найцінніше - то життя людини.
Нерівний бій... Оце, мабуть, і все...
Іще не жив, ще хочеться так жити...
І мамі звістку ворон понесе :
Не міг він по-інакшому вчинити.
Про нього не складатимуть віршів,
Його ім'я на завтра й не згадають...
Та він герой в серцях товаришів,
У душах тих, що завжди пам'ятають.
Він не боявся впасти у бою,
(Щоб тільки не дарма судилось вмерти),
Щоб сонце сходило у мирному краю,
Цвіло життя ціною його смерті.
4.09.2014р.
"Та чи цікаво ворогові те?" Може і цікаво. Хоча для донбасівців він насамперед ворог, окупант, злодій, вбиваючий їх жінок і дітей. Громадянська війна - це жах!
Просто Тетяночка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
