....Як би ти тільки знав,
як ти мене болиш...
мені важко дихати поруч,
від почуття непричасності до тебе...
закінчилися усі сподівання,
ти не мій... і крапка...
проплачу до рАння.
А як вирішую у вАнній,
що тебе забуду,
думати не буду,
ТИ пишеш...
" прийди до мене"...
Що ти робиш?
Ти мене ріжеш,
їж, п,єш і вертАєш назад...
І я, абортОвана тобою,
повертаюся у карцер свОїх думок,
про тебе...
Як би ти тільки знав,
як ти мене болиш!................
Я лікую свОю долю,
продовжую зшивати останнє,
клянуся дожити до смерті,
та ти знову мене вбиваєш,
народжуєш шестимісячну,
не дбаєш... і я вмираю...
Це цикл безкінечного життя...
Якби ти тільки знав,
як ти мене болиш!!!!!................
