І знову осінь...
Ти пишеш свої
безцінно-нетлінні вірші...
Моє життя для тебе нецінне,
бо воно неоцінене ще тобою
і не буде ніколи.
Я блукаю по колу у твоїх віршах,
шукаю зАчіпку у цих словах,
які ти так вміло римуєш...
Ти мене не руйнуєш, ні!
Навпаки ти будуєш.
І знову осінь...
Листя застрягло у мОїм волоссі,
золотиться на забутому сонці...
Ти складаєш у рими життя,
а я блукаю у них,
як у великій зАлі,
де складАтиму іспит узимку,
я зробила помилку,
а ти її не помітив,
бо для тебе я всього лише "нік"...
Я спалю свій словник...
другого січня,
напередОдні "різдва"...
02.09.2014.
