Я загорну себе у простір,
з надією на те, що ДЕСЬ
мене такі немає...
Десь я не кидаю в повітря
свої слова,
не займаю всесвіт
своїми думками...
Десь мене не чути,
десь
мене не треба розуміти..
Десь
я не здаюся божевільною,
бо там мене просто НЕМАє...
Десь я не зустріла тебе,
бо моя відсутність оправдана
смертю...
Ти розгортаєш серветку,
на якій мій номер...
номер невідомо чого...
Моє ім,я відсутнє в реєстрі
паспортного столу...
І я не повернусь додому,
бо там живуть люди,
з якими не доведене моє рідство...
Вивчаючи рід, мою клітинку
пропустять,
бо я у клітці...
Коли мене попУстить?
- Ворона на гілці!
Доплету косу,
відріжу...
і здам її на вагу,
за гроші,
які витрачу на хліб для ворон....
