Я уходила… так невозмутимо…
Оставив на сьедение толпы
Твою любовь… печаль… и даже имя…
Что было мне так дорого… а ты
Не упрекал… не спрашивал…не запил…
Ты отпускал меня в театр теней…
Я оставляю миру вкус внезапный
Твоей любви… еще… возможно – ЕЙ…
Я ухожу… не смея… не желая…
Твое молчанье ранит слов больней…
Осколки мной потерянного рая –
Той… что меня сильнее… и умней…
Я убегала от любви отчаянно…
Решив спастись… хотя бы... до поры…
И вдруг – глаза твои… легко… нечаянно…
Себя Хозяйкой Каменной Горы
Я не хочу… я не желаю чувствовать…
Цветок мой – камень… вместо сока – кровь…
Какие ветры могут мне сопутствовать
Под парусом без имени – Любовь?..
Я уходила от борьбы в сторонку…
И мне… Хозяйке Каменной Горы…
Твои слова… с презрением… вдогонку
- Ведь есть Другие… Лучшие миры!...
Какие ж ветры могут мне сопутствовать…
Когда сегодня… оставляю – ей!
Желанье – Жить!… и Веровать… и – Чувствовать!…
Той… что меня сильнее….. и верней………..
наверное, впервые нахожу нечто похожее вашему - в таком стиле, таким слогом, в таких интонациях. вот, таких интонаций в подобных сюжетах еще не встречалось!
какими простыми словами заворожили, какими чувствами непохожими!..
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мир стоял и будет стоять без любого из нас,он вполне самодостаточный,чтоб заполнить образовавшуюся пустоту чем-либо опустеть мир может только для человека
Агідель, надзвичайно гарно! Так і хочеться докричатися до ЛГ: будь сильнішою і за НЕЇ, і за всі печалі, що трапляються на шляху! І відпусти порожній корабель у вільне плавання, адже якщо на ньому немає назви "Любов", то він, дійсно, порожній...
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
порожній кораблик-у вільне плавання? це,взагалі-то ідея! та,мабуть,не для мене Дякую ВАМ,Богданочко!