Якби сказали,що в останнє
тоді я бачу погляд твій.
Я б не повірила нікому,
відчула ж - ти навіки мій.
Але не так в житті судилось.
Все йде не так,як хочем ми.
І очі більш твої не встрілись,
десь загубились між людьми.
В потоці усмішок яскравих,
шукаю - може там й твоя.
В своїх ілюзіях яскравих
втрачаю сенс свого життя.
Ти став для мене цілим світом.
Таким потрібним і новим.
Тебе порівнюю із літом,
таким же теплим і живим.
Так глибоко мені проник,
тебе,здається,не забути .
Душевний не загоїть крик ,
я хочу голос твій почути.
Або зустрітись на хвилину,
і так несміло підійти,
хвилина миттю ця проплине,
а наче вічність будеш ти.
Я в пошуках твоєї вроди ,
вже декілька ночей не сплю,
І я не спатиму аж доти,
поки тебе я не знайду.
Нехай весь світ мене зпиняє,
І каже 'марно все,дарма'.
Та я упевнена і знаю -
мене без тебе вже нема.
Ти необхідний ,як повітря..
Тобою житиму завжди.
мені потрібно було тільки
сказати тобі : 'стань,не йди' .
Усе б по-іншому було.
А так... Я втратила тебе.
І може більше не побачу,
Цю помилку сама собі,
я вже ніколи не пробачу.
Лиш будь щасливим завжди ти,
лиш тільки завжди посміхайся.
До мене хоч в вісні прийди.
І там назавжди залишайся!
22.08.2014
