Сьогодні ніч не наче теж скорбить
сьогодні місяць яскравіше світить
всим тим хто пав колись за мир
всі сплять купаючись у снах своїх
та я не сплю сьогодні я не зможу
не дасть заснути думка про війну
що там колись в роках пройдешніх
що зараз тут говорить кровью душ
що у майбутньому прийде це пекло
не дай госпоть нам відпустити мир
який поки в руках сидить, й мовчить
я всіх благаю не душити птаха
не убивайте збережіть його...
Але якщо він полетить у небо
зірветься мир із подихом на вік
Жахи нічні знов правдою стануть
відступить сонце залите журбою
та місяць у сльозах втече
Війна вам вруки, бити буде та пекти
це вам не пташка, ніжна та ласкава
війна ножі це кулі поміж брів
уяви ваші про війну, помножте їх на 30
побачте озеро із тіл німих, яке...
яке мовчить й питання задае ЧЬОМУ.
чому це ми лежим, а не з дітьми у парку
чому, коли ми встигли мир віддать
в політ кудись, від нас по далі...
Хотіли жити як завжди до старості в спокої
але лежим і холодно, нам від землі сирої
