Вона луна не наче пісня
В серцях і в думах всіх людей
Вона - це дух незламний й непохитний
Вона стоїть, як скелі у пітьмі
Стоїть, мовчить, і плаче у душі...
Відкриті очі повні від журби...
Лягають сльози їй на губи
Вінок, укритий краплями дощу,
Який не падає, а піднімае з долу...
Свої тіла - краплини душ,
Що не повернуться ніколи,
Які пішли навік кудись...
Але вона стоїть, цілує щоки вітер
Замерзла бідна, хочеться тепла...
Але зусіль собаки дикі
Її маленьке тіло рвуть !!!
Беззахисна загорнута у кров
Стоїть із свічкою моя любов!-
Така незламна та єдина,-
Моя країна ́Україна
