Росою ввінчані слова
Гарячі губи остудили.
Де взялась прохолода ця,
Що проти неї я безсила?
Думки, як ті піски Сахари.
Я в них тону, як у воді.
Чому за мить чужими стали,
І розійшлися по житті?
То може доля так жартує?
А може винні ми самі?
Тебе я вкотре поцілую,
Відкрию очі – то не ти…