Коли місто покриє суцільний килим туману,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Ти почуєш заледве вловиме звучання органу:
Це тебе моє серце покличе, це твій поводир.
Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе
Ця мелодія поклику Долі з моєї душі.
Коли місто зіллється туманом землею із небом,
Не збивайся з дороги, наосліп до мене йдучи.
Ти не слухай вухами і зір не напружуй намарно,
Тільки наше сердечне звучання нас разом зведе.
Знаєш, Доля працює аж надто уже філігранно:
Хто судився, той мимо ніколи, мабуть,не пройде.
Тільки серцем шукай, адже очі заводять в оману.
Наші зорі над нами вже разом, а ми ще ідем.
Як побачиш на вулицях стіни густого туману,
Знай, це Доля тебе потихеньку до мене веде.
Як побачиш, що хмари вкриватимуть твою оселю,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Я для тебе органними нотами стежку простелю,
Лиш почуй мене і безупинно до мене іди.
09.11.2014 р.
ve_rose:
