Пам'ятаю, мій милий,
мій Янголе Чорний,
твої крила розлогі,
і їх невгасимий вогонь...
і кохання, мов райдужне
світло, з долонь...
Ну а потім... свій плач...
пам'ятаю, мінорний...
Не забуду слова...
їхній звук, як удар батогом:
"Це не зрада, кохана,
це слабкість хвилинна..."
Як отрута, маскована в
суміш медово-бурштинну,
Терпкий запах жіночих духів
димом вився кругом.
Струмки сліз і це довге
прокляте мовчання...
Наче грім у посуху почув ти:
" Все буде гаразд... "
Та зраджена жінка маскує
образу за ніжністю фраз...
За усмІшкою важко почути
принишкле гарчання...
То ж дивися, мій Янгол,
дивися своїми очима...
Як в обіймах чужих
розквітає розтоптана квітка.
Білі крила красуються
в Нього он там... за плечима...
Чуєш, милий, ну як тобі
бути у якості свідка?
Ти ж казав, що збудуєш
для мене фортецю,
І нікого не впустиш
у наш неповторний куточок.
А, натомість, мені в подарунок -
паперу шматочок?
Знай, мій майстре,
ти сам влаштував мені втечу...
Я не з тих, хто підставить
щоку для удару...
Я із того підземного
царства, що й ти.
І це ж твої слова:
" Не буває святих"...
То ж прийми це неначе урок,
не як кару.
В кожній Єві є тінь
від Ліліт, зрозумій...
І коли забираєш від
серця жіночого ключ,
Дублікат зробим ми,
по потребі, собі власноруч,
Й подаруєм тому,
хто не плюне у храм наших мрій.
Я тобі не бажаю ні зла,
ні хвороби, ні болю...
Будь щасливим з тією,
котра... твоя слабкість хвилинна...
Я ж бо далі без тебе,
мій Янгол, блукати повинна.
Більше нам не судилось
ділити на двох одну долю...
Вірш не автобіографічний. На його написання мене надихнула пісня рок-групи Rammstein.
8.11.14.
Круть! А де ж пісня, що надихає на таке?
Дуже сподобалось
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Композиція " Sonne " групи Rammstein, Світланко Так мені ця фотка сподобалась, що і за пісню призабула. Та й така музика, як кажуть, "на любителя". Не хотіла читачів відігнати
Дякую!
Гарна історія, хоч і мінорна... Там, де двоє, завжди поруч чатує зрада. І лише справжні сильні почуття можуть вберегти закоханих від фатальної помилки. А зрада, якщо вона відбулася, завжди висітиме тінню над закоханою парою, бо втрачену довіру важко відновити.
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Наталочко... Важко, або і неможливо у деяких випадках...
Дякую тобі щиро!
Богданочко, он тебе вже як тут розхвалили, і цілком заслужено! Це дійсно рок-стиль, "грім у посуху", з ясного неба. Вірш досить великий, і я не бачу тут неузгодженості, фінал логічно випливає з попереднього. Маю "стилістичні" зауваження щодо нехтування кличним відмінком: спочатку було "янголе", то й далі так треба, і ще МАЙСТРЕ. От даю ще посилання на словопедію: http://slovopedia.org.ua/30/53423/26243.html Якщо не ображаєшся на мої зауваження, можу ще щось додати?
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тетяно, я знаю Вас як талановитого автора і розумну, освічену людину. Хіба можу я ображатися на Ваші зауваження? Звичайно, ні... Я з задоволенням читаю Ваші коментарі і старатимусь виправляти свої помилки. " Майстре " я уже змінила, а от якщо писати " янголе " всюди, то уже ритм збивається. Якщо матиму час, постараюся щось придумати.
Щиро дякую Вам, Тетяна! Ваші відгуки для мене дуже цінні!