Ми з тобою осені втратили всі,
безцінні хвилини обпалого листя…
У мене відбитки дощу на лиці,
і печаль невимовна іскриться…
Ти далеко як завжди від мене,
для тебе це звично, мені вже нестерпно…
Давно роздягнуті стомлені клени,
на кохання накладено вето…
Крадькома уже ночі довші за дні,
темніє у вікнах, ліхтарні пейзажі…
Ми з тобою осені втратили всі,
ми з тобою, макети колажні…
Юрій Матвійчук
http://vk.com/public52893592
