|
І я ніколи, напевно, не напишу власної книги. Не буде увіковіченої історії одного кохання чи трагічно прожитого життя. Писати ж розповіді з себе – це, фактично, теж саме, що вести щоденник. Ти думаєш, мені просто немає з чого писати? Думаєш, що у моєму житті немає кохання й емоцій? О, друже! Та у мене цього настільки багато, що…
Крапки посеред речення ставити важко. Особливо, коли розумієш, що усі слова варті уваги, та водночас – а навіщо їм про це знати?
Я люблю лимон із цукром, а ще гарячий чай. Квіти мені дарують рідко, тому улюблені змінились із білих лілей на ніжно-рожеві трояндочки. Що б це могло означати?
Вартість запилюжених фотокарток з кожним днем зростає в рази. І ти здогадуєшся, напевно, чому? Там де дитинство – завжди щастя, безтурботність і доброта. Там, на фото, у минулому, усе це є, а тут? Що є у нашому з тобою житті крім зради, жорстокості, ненависті і байдужості? Навіть правди немає, але ж ми відверті? Ми відверті з тобою, бо тільки чесна людина може не приховувати свою злість та ворожість. О так, це єдине, що залишилось в нас із дитинства.
Пройде ще рік, а потім два й три і ти – будеш іншим. Та й я буду іншою. Ми усі станемо іншими людьми. Будемо зухвалі і ввічливі, добрі й злі, мілкими в закапелочках душі й величними – ми будемо старшими.
І я ніколи, напевно, не напишу власної книги. Не буде увіковіченої історії одного кохання чи трагічно прожитого життя. Писати ж розповіді з себе – це, фактично, теж саме, що й… Так, крапки посеред речення ставити важко. Особливо, коли розумієш, що усе вище написане таки твоє, таки істина. Так, твоя особиста істина.
Можливо я ніколи не напишу власної книги, та це не смертельно. Смертельно, коли проживши життя розумієш, що у ньому так і не було тієї історії кохання…
ID:
530284
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.10.2014 11:44:50
© дата внесення змiн: 06.12.2015 00:12:50
автор: Вероніка Стрельченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
А я написав,- не про себе,- героя свого!!! 
