“Ось — здійснилось.
Весь світ здичавів, і навколо
Ні один не блимає маяк.”
(О. Блок)
Зазирніть у колодязь
Виритий пошерхлими руками
Старого сивого рудокопа,
Що сховав у своїй вишневій люльці
Всі гіркі дими світу.
Зазирніть у це чорне дзеркало,
Куди зазирає ніч
Кожної волохатої півночі,
Коли у рудих плямистих півнів
Пропадає їх сонячний голос.
Зазирніть в оцю прірву,
В оцю діру в просторі,
Послухайте ту луну одкровення.
Зазирніть і спитайте
(Себе):
Навіщо вам крила?
Чому фарбуєте їх у колір пилу
Чи у чорні відтінки сажотрусів
І ховаєте їх у старій скрині,
Що склепані з чорного граба
І тому нагадують не скрині,
А склепи,
Того самого старезного граба,
Що ріс посеред сфагнового болота
І зрубаний трьохпальчатим деревосіком.
Зазирніть у той колодязь:
Може побачите у його чорноті
Себе. Чи свою тінь,
Що блукає там одвіку -
Мовчазна і самотня.
P.S. Я написав цей верлібр в той день, коли довідався, що на “Веселій горі” загинув мій друг. Коли він їхав на передову, я сказав йому: “Бережись! Ти занадто легковажний для війни...” Хотів ще сказати: “...Ти загинеш у першому ж бою.” Але не сказав, не зміг. Але так і вийшло.
Моє ВАМ шанування!!!!!!! Посмію запитати: чи відомі вам іще автори клубу, які також перебували у зоні АТО і написали свої твори про перебування там? дякую за відповідь.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З того часу як я в армії у мене мало можливостей посидіти за компьютером.... Тим паче в мережі... Користуюсь рідкісними нагодами - як зараз... Та й звязок дуже поганий і комп бажає кращого. Так що нажаль, не знаю.... Щодо моїх товарищів по зброї, то ніхто нічого не пише. Їм не до того. А до моїх дивацтв - щось написати - ставляться з розумінням...
вспомнилась сцена из фильма "Город ангелов", когда ангел уводил душу ребенка: он спросил ее, нужны ли ей крылья, а она ответила "Зачем крылья, если ветра нет?" примите мои соболезнования, скорблю вместе с Вами..
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...
