Коли нам Бог дає життя,
Він зірку внебі зогоряє,
І світить нам вона одна,
Аж поки сили вже немає,
Я свою зірку віддам тобі,
Я все покину,а ти щаслива будь,
Нехочу жити у журбі,
Я лиш прошу ти незабудь,
Ти незабудь як ми ночами,
Свої зірки шукали внебесах,
Як ми торкалися руками,
І все це було наче вснах,
Сьогодні ніч,така чудова,
А я один уже сижу,
Дивлюсь у небо,а довкола,
Лиш бачу темряву пусту,
Пропало все,що так світило,
Для нас обох,нема...це все...!
Я знову сам нема вже сили,
Але ти знай люблю тебе!
