я не хочу писати вірші
в них є щось не від Бога, несправжнє
я не хочу писати вірші.
тож чому вони лізуть самі?
і чому на чорнило так вперто лягає вчорашнє,
а сьогоднішнє - ні?..
Я не хочу писати вірші
в поїздах, на балконах, в кав'ярнях
щоби вперто вилазили образи й тихі спазми в душі:
напиши...
Я не хочу писати вірші.
Я не хочу писати вірші,
та пишу, бо без них ще нестерпніше
відчувати, ловити життя.
Більше болю і менше лестощів -
лиш папір і я.
Я пишу, бо навколо стихає все.
Залишаюсь слова і я.
Ручка ковзає вперто. Нижче ще -
вже й мене нема.