Там де річка велична й глибока,
Швидкоплинна тече по ярах.
Там в дібровах Волинь синьоока,
Як волошки в дівочих очах.
Не соромлюсь того чого маю,
Народився в корчах я і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Свій ласкавий, зажурений ліс.
На убогих уваг не звертаю,
Хіба чують глухі соловя?
Їм закриті віконечка Раю,
Не поїла криниця моя.
Не купали їх Мавки у росах,
Не любили, як нас чаклуни,
Не чесали їм коси в покосах,
Не співали для них цвіркуни.
А Горинь, як дівочая врода,
До теперу в душі струменить.
Мого краю стрімка прохолода,
В моїм серденьку млоєм лежить!
Чи не той це дід , що пропав з "RC-SVIT"?А втім, знімаю головний убор, бо читаю поезію, а не вірш: майстерно, проникливо пройшлись по струнах справжнього українця.Буду цікавитись і надалі, але щось не помічав Вашої присутності на своїй сторінці - очікую в гості і коментарів.З повагою Пломінь.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Теплі пісенні рядочки! 
