Як згадую оце - молюсь,
Тому що се одна лиш правда
І розказати не боюсь
Що це бул́о зовсім недавно
У хаті невеличцій в лісі
Жила собі сімя одна...
На тому місці й розпочалась
Оця історія моя.
Жили там два брати, не більше
Спочатку добре все було
Гуляли вони разом в лісі
Та разом радили усьо.
Хоч браття були зовсім різні,
І схожості не було тут
Молодший братик працьовитий,
А старший трохи баламут!
Молодшому це все набридло
І він сказав : "Розділимось!"
Тобі маєтку половина
І щоб мені якось жилось
Тут старший брат сказав: "Ну добре"
Хоч знав, без меньшого ніяк...
Пішов подальше він від моря
Ну поки що хай буде так!
І він ішов хоть недалеко,
І зупинився у лісах...
Побачив там брудне болото,
Тут буде місто, буде цар...
І дійсно, через кілька років
Зявилосьгарне місто тут
І всі забули, що під ними
Саме болото й мазут.
І в серці міцно заховавши
Підступність, зраду і злобу
Він вже не міг спокійно спати,
Якщо не вбью, то сам помру!
Він думав так і з кожним разом
Збувались Біблії слова:
І що Повстане брат на брата,
І кровью вкриється ріка...
А меньший брат того не знав
І місто собі маав своє
Та брата він не забував
І він жалів уже за це
За те що, з ним він розлучився
І розійшовся по містам
Він з радістю би помирився
Він брата все ж іще кохав
Та серце брата скамяніло
І все що добре, вже пішло
Дишилось тільки саме зло,
Яке із брата зробить звіра
Він напад ось уже готує
Із брата зробить він раба
Та він даремно час марнує
Тому що брат рабом не буде!
Молодший брат про це дізнався...
Хоч розгубився, не злякався
Та на крові своїй поклявся
Що він йому уже не брат
Та не минуло й кілька днів,
І ворог армію підвів
До крепких стін, колись братерських
Тут старший брат заговорив:
"Привіте друже, брате добрий,
Ти мене кинув памята?"
І погляд той кривавий, злобний
Полумям помсти запалав
Злий брат продовжив слово далі:
"Та це не все, в тебе є вибір,
Не згасли в мене ще моралі
Ти можеш бути рабом вірним!"
Молодший брат голосно крикнув:
"Тебе я зрадник не боюсь!
Рабом тобі не залишусь!
Як хочеш, насмерть я побьюсь!!!"
Почав брат брата забивати
І землю заливала кров
Ну хіба можна так вбивати?
І все це через якусь зраду...
Ось старший брат перемагає,
Рубаючи усе навкруг
Один за одним помирає
І покидає тіло дух
І оці сірі, немов камінь
Дивилися на усе це
Пропала в брата уся жалість
Він брата меньшого знайде
Молодший брат із серця страхом
Не через себе за сімью!
Вже не вважає його братом
Він хоче помсти, смерть йому!!!
Він жінку й сина заховавши
Бере до рук свого меча
І вигук бойовий іздавши
На смертний виклик брата заклика.
А старший брат на виклик відгукнувся
В руках у нього меч, увесь в крові
І бурим поглядом на нього озирнувся
"Ми часу гаяти не будем, НІ!"
Сказав він це й скрестились два метали
Два гострих, закривавлених меча
Обох їх рани щвидко покривали
Ну що ж не буде в нас раба
Молодший брат ніяк не хтів здаватись,
Аж раптом на коліна впав
Він сина й жінку люблячу побачив
Приставленим до горла був кінжал
О ні, благаю забери моє життя.
Та в них не забирай, прошу!"
ТА це мого життя кохання,
Я їх більш себе всетаки люблю..."
Та старший брат не слухав тих молебінь
Й полилася кров гаряча, молода...
І впали тіла два на кремінь
Була у крові братова рука.
Нема вже далі сенсу жити
Додумати він це не встиг
Тому що той кінжал залізний
До серця і йому проліг
Казалось, все, кінець, немає
Уже ні брата, ні сім'ї
Але чому? Ніхто не знає
Лишився брат таки живий
І хоч усе вже відібрали
І вже нема куди іти
І найрідніших повбивали
Й назад дороги не найти
Він не загинув на тім місці
Він йде вперед він ще живий
І він знайде гніздо убивці
І ворог буде здоланий!
одна поправка: злим має бути менший брат. КИЇв старший 
