Як можна Землю не любити ,
Де зріс , пив роси , покохав ?
Весна , зелене в полі жито ,
Туман , у верболозах став ?..
Тут перші кроки , мама й тато ,
Із печі хліб вже на столі ,
Штанці від брата у заплатах ,
У синім небі журавлі ...
По вечорам казки бабусі ,
Пахуче сіно у копні .
О , Господи , Тобі молюся !
За щастя послане мені ,
За те , що це усе я бачу ,
За вірш на білім полотні ,
Радію сонечку і плачу ...
І майже завжди на коні .
Причин журитися не маю .
Життя прекрасне , друже , знай !
Свідомість так усе сприймає -
Адже це рідний серцю край !
Сергій Бабінчук . 12.10.2011 р.
Гарно, душевно! 
