Темно надворі, вгору дивлюся - бачу місяць і зорі,
Вище дивлюся і бачу тебе, а за твоєю спиною - серце моє,
Тобою обмануте і забуте, яке сподівалось, що повернешся і згадаєш.
А ти повернулась і гадки не маєш, що це жахливе таке у шрамах?
На серце не схоже, лежить у снігу, а сніг поступово темніє.
Ти повернулась і ніби не бачиш його,
Може й згадала, а може і ні, або це не перша для тебе картина,
Ти просто пішла і зникла в темноті, а серце? Кому воно треба?
