Як би ти знав, як серце ниє,
А душа рветься і болить,
Коли на дворі сутеніє
І наступає довга ніч.
Коли весь люд відпочиває,
Єднає думи й почуття,
Коли кохані обнімають
І в тім продовжують життя.
Коли жага не умолима
Вогнем запалює серця,
А в нім любові вічна сила
Криниці дістає дінця.
Як голова горить, волає
Поспілкуватись, щось сказать,
Я слухавку не піднімаю
Щоб спокій твій оберігать.
Чи хворий ти, а чи здоровий,
У радості чи у журбі,
Не потривожу жодним словом
Щоб не нашкодити тобі.
Ось так і йдуть роки з роками,
На кожну зустріч серцем рвусь.
Чи доля зглянеться над нами,
Чи так ніколи й не діждусь?
23.01. 2015р., Київ