Замальовка у три перспективи
Заштрихує приховану правду.
Ряд за рядом бетонні активи,
Арматура, що гине від зливи-
Не ховають свого авангарду.
П'ять стовпів розтяглися до низу
Північ вкрила їх мохом, як рекет,
А опівночі крила із хмизу
Принесли на останні два- гнІзда:
На поселення рідні лелеки.
Дощ бринчав на останньому дроті
Та і той був позбалений струму.
Струм тікав, десь на автопілоті,
І маленький скрипаль на цій ноті
Перевершив сонату без шуму.
Доки мокрі бетонні опори,
Мов ті струни, обтесував вітер.
Холод з балки заходив у шпори,
Лелечат поздував в коридори,
Рушником у повітрі їх витер.
Вісім крил, що тікали за межі,
Попередили камерні співи:
„Дріт, напруга, електромережі,
Мачти високо так, наче вежі,
Трансформатор облізлий, десь зліва.!”
Тільки сіла, відразу, як Бах
Змусив скрипку кричати сонату.
А напруга сільніша за страх
Гравітація вручить розмах,
А прогрес імітовану страту.
І нехай це звучить на оргАні
Чи на скрипці у Йоганна Баха.
Каламутять хай воду у чані
Три шовковиці в тихім мовчанні,
Доки ритимуть яму для птаха...
Автор: Буряк Станіслав