А ви готовi рвати та вставати?
Дiлити брата з братом в час пiтьми?
А ви готовi стежку поливати
Гiркими та кривавими слiзьми?
А ви готовi чути скрежiт лютi
Та вогнянi удари у тишí?
А ви готовi позривати пу́та,
Що самi зав'язали на душi?
А ви готовi всi стерпiти кльони,
Що ллються вiд несправджених надiй?
А ви готовi враз забути лоно,
Що захищало вас вiд бoлячих падiнь?
А ви готовi холоду вiддатись,
Серцями тулячись до теплого вогню?
Чи ви готовi щиро посмiхатись,
Згадавши про залишену рiдню?
А ви готовi не прохати долю
Пробачити за ницiсть у бою?
А ви готовi не пiддатись болю?
I не зiрватись, залишившись на краю?
А ви готовi все що є вiддати,
Щоб вдячнiсть зiгрiвати у серцях?
А ви готовi всiх навкруг зiзвати,
Щоб знов пiдняти синьо-жовтий стяг?!
А ви готовi?
—Так, завжди готовi!
А ви пiдете?
—Так, завжди пiдем!
А ви готовi?
–Ми клянемся в словi!
А ви пiдете?
—Так, ми ВЖЕ iдем!..
